Станом на 21.06.18р. - вільних місць до 1-х класів немає.

Мережа класів із кількістю вільних місць станом на 05.06.2018р.

Клас

 

К-сть учнів

на 05.06.2018

Вільних місць

По паралелі

1

2-А

25

5

Всього:

11

2

2-Б

29

1

3

2-В

25

5

4

3-А

29

1

Всього:

2

5

3-Б

30

-

6

3-В

29

1

7

4-А

27

3

Всього:

14

8

4-Б

28

2

9

4-В

21

9

10

5-А

26

4

Всього:

19

11

5-Б

24

6

12

5-В

21

9

13

6-А

27

3

Всього:

5

14

6-Б

28

2

15

7-А

30

-

Всього:

3

16

7-Б

27

3

17

8-А

31

-

Всього:

0

18

8-Б

32

-

19

9-А

22

8

Всього:

11

20

9-Б

27

3

21

10

-

 

 -

22

11-А

29

1

Всього:1

 

10 "золотих правил" виховання щасливих дітей



1.Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери;
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

7. У кожної дитини має бути гарний друг.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

Які звернення дитина краще чує


Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.
У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.

• Позитивно формулюйте звернення до дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».
• Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».
• Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.
• Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».
• Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.
• Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.
Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
• Використовуйте вибір, коли це можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.
• Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
• Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

 

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?

Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і

«не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:

-         Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-         Не плямкай!

-         Як ти їси, дивитись гидко!

-         А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

  • Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
  • Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»

ЛІНИВА ДИТИНА

 

 
Зазвичай з цією проблемою батьки мають справу в 3—4-му класі. Якщо першокласники ще сповнені ентузіазму, то в старших класах багато учнів (здебільшого ті, хто зазнає проблем із на­вчанням) починають потихеньку розслаблюватися — байдикува­ти на уроках, забувати записувати домашнє завдання, виконувати його абияк, а то й зовсім не виконувати. При цьому вони можуть докладати значних зусиль для того, щоб приховати результати своїх «навчальних подвигів», переписувати щоденники з двій­ками, підроблювати записки від батьків, придумувати неймовірні історії, щоб пояснювати, чому вони не виконали домашнє зав­дання, проте простий вихід із ситуації сісти і зробити уроки для них абсолютно неприйнятний.

http://teacher.at.ua/publ/ledacha_ditina/12-1-0-8318

ЯКЩО ВАША ДИТИНА - ХУЛІГАН

 

Словами не можна описати, як це боляче, коли твоя дитина приходить зі школи вся в сльозах, але не менш важко, коли дити­на весела і щебече, як пташка, а ось учитель щоразу робить їй зауваження, і ці зауваження здебільшого справедливі.

«Бився, крутився на уроці, грубо розмовляв зі старшим» нікому не хочеться почути таке про свою дитину. Проте що роби­ти, якщо ви все ж таки почули?

Перш за все не зневірятися і не ставити на собі й на дити­ні тавро «невдаха». «Шкільні хулігани» — це нерідко діти, які відзначаються сильними емоціями, хорошою уявою, активною життєвою позицією, твердою волею. Вони можуть багато чого досягнути в житті, якщо тільки навчаться використовувати свою енергію з мирними намірами. При цьому також часто це — діти із заниженою самооцінкою, тому що вони постійно чують докори і погрози, а кожна невміла спроба вирватися із замкненого кола загального несхвалення тільки додає їм неприємностей. Цим дітям як повітря необхідні любов і дієва допомога.

Що ж ви можете зробити?

Поради батькам на кожен день

 

1. Говоріть синові або доньці: «Людям повинно бути з тобою легко». Не бійтеся повторювати це.

2. Коли ви лаєте дитину, не вживайте висловів: «Ти завжди», «Вічно ти». Ваша дитина взагалі і завжди хороша, воналише сьогодні щось не так вчинила, про це і скажіть їй.

3. Не розлучайтеся з дитиною у сварці, спочатку помиріться, а потім йдіть у своїх справах.

4. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до будинку, повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все ж таки, як добре у нас вдома».

5. Вселяйте давно відому формулу психічного здоров'я: «Ти хороший, але не краще за інших».

6. Наші розмови з дітьми нерідко бліді, тому кожен день читайте з дітьми вголос (навіть з підлітками) гарну книгу, це сильно збагатить ваше духовне спілкування.

7. У суперечках з сином або дочкою хоч іноді поступайтеся, щоб їм не здавалося, ніби вони вічно не праві. Цим ви і дітей навчите поступатися, визнавати помилки і поразки.

Що робити якщо дитина агресивна?

 


http://teacher.at.ua/publ/shho_robiti_jakshho_ditina_agresivna/11-1-0-7866

Важкі діти в сім’ї

 



http://teacher.at.ua/publ/vazhki_diti_v_sim_ji/12-1-0-7766

Вправи на розвиток уваги та пам'яті

 

Вправа 1.

Візьміть будь-який предмет (наприклад годинник, ключ), нехай дитина огляне його уважно на протязі тридцяти секунд, заплющить очі та постарається відтворити побачене якомога точніше. Якщо деякі деталі не будуть відтворені чітко, нехай дитина подивиться на предмет знову, за тим заплющить очі і так далі - до повного сприйняття предмету.

 

 

Слідкуйте за тим, щоб дитина регулярно виконувала ці вправи. Перш за все батьки, вихователі та вчителі повинні допомагати дітям розвивати свою пам'ять. Допомагати весело, цікаво, непомітно, допомагати у грі. Таких ігор, які розвивають дитячу пам'ять, величезна кількість. Деякі з них запропоновані вам у нашій ігротеці. Крок за кроком, ви навчите дітей добре запам'ятовувати, приймати правильні рішення, виявляти наполегливість та волю при досягненні своєї мети.

 

Вправа 2.

Нехай малюк уявить для себе обличчя, яке бачить доволі часто, але має про нього загальну уяву. Нехай дитина доповнить свої спостереження, коли знову побачить це обличчя, і почне спостереження знову; до того моменту, поки не буде уявляти.

 

 

Вправа 3.

Ввімкніть дитині аудіо казку, затим поступово зменшуйте звук до того моменту, доки можливо зрозуміти, про що говорять. Мала інтенсивність звуку примусить дитину зосередитися. Не варто продовжувати вправу більше трьох хвилин.

 

Вправа 4.

Підшукайте для дитини красивого вірша, читайте його повільно та уважно, роблячи акценти на важливих словах для точного відображення у свідомості того, про що йде мова. Дитина не повинна відволікатися на проблеми, не пов'язані з віршем.

 

Вправа 5.

За сюжетом відомої російської казки "Ріпка". Кожен герой казки співпадає з конкретною дією. Припустимо, ви говорите "бабка" - "плетете шкарпетку". Ви говорите "онучка" - підстрибуєте, якщо "дідка" - "рубаєте дрова", "кішка" - вмиваєтесь, "Жучка" - гавкаєте, "мишка" - попискуєте.

Спочатку ви говорите і показуєте рухи правильно, а потім починаєте плутати: говорите "бабка", а самі підстрибуєте.

 

Вправа 6.

Покажіть дітям різноманітні предмети (наприклад, ручка, альбом, хлопавка, олівець, ластик, пістолет, пенал, підручник, горнятко), а діти повинні плеснути у долоні, коли ви будете показувати предмети, що відносяться до шкільного приладдя.

Після цього розкладіть предмети в певній послідовності. Нехай діти уважно роздивляться предмети, а потім закриють очі. Тим часом ви поміняєте предмети місцями, а діти, відкривши очі, повинні здогадатися, що змінилося.

 

Вправа 7.

Ви називаєте тварин (вівця, лев, ведмідь, коза, лисиця, корова, заєць, півень, вовк, собака); якщо це дикі тварини, то діти повинні плескати в долоні, якщо свійські - присідати.

 

http://levko.info

Покарання

7 правил для батьків

  1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більш того, покарання має бути корисним.
  2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!
  3. За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.
  4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.
  5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте розпочати дитині життя спочатку.
  6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога, над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання буде зворотною.

7.     Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти.

Права та обов’язки батьків

 

Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України «Про загальну середню освіту»:

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
— вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
— приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
— обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
— звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
— захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
— постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
— виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Якості Дітей Індиго?


1. Вони приходять у світ із почуттям власної гідності
2. Вони відчувають, що вони "заслужили бути тут", і дивуються, коли інші цього не розділяють.
3. Вони не сумніваються у своїй значимості.
4. Вони не признають абсолютних авторитетів і вважають, що і вони самі, й оточуючі завжди мають свободу вибору.
5. Вони просто не роблять звичайних речей; наприклад, ненавидять стояти в чергах
6. Вони розгублюються, стикаючись із консервативними системами, де, замість прояву творчої думки, треба чітко виконувати традиції
7. Вони часто бачать раціональніший спосіб, щоб щось зробити вдома чи в школі, але оточуючі часто сприймають це вороже, як небажання виконувати правила та пристосовуватися до системи.
8. Вони здаються некомунікабельними, якщо не знаходяться в своєму колі. Якщо поряд немає нікого з подібним способом мислення, вони часто "згортаються всередину себе", відчувають, що їх ніхто не розуміє. Школа для них дуже часто є украй складною в соціальному плані.
9. Вони не реагуватимуть на дисциплінарні зауваження ("Почекай, ось прийде додому твій тато і побачить, що ти наробив" − не працює).
10. Вони не посоромляться сказати Вам, якщо їм щось потрібне.
Існує чотири типи дітей Індиго, кожен з яких має свою певну життєву програму:

1. Гуманісти: Вони служать масам і мають намір працювати з людьми: це майбутні лікарі, юристи, вчителі, моряки, бізнесмени й політики. Вони дуже активні, комунікабельні й здатні розмовляти з ким завгодно, як завгодно довго, у дуже дружній манері. У них дуже стійкі переконання. Фізично вони незграбні, і через свою активність іноді можуть "врізатися в стіну", забувши "включити гальма". У дитинстві вони не можуть зрозуміти, як це можна грати тільки з однією іграшкою. Вони вивалюють з ящиків абсолютно все, що є, а потім можуть пограти, а можуть і взагалі ні до чого не доторкнутися.
Якщо ви попросите таку дитину прибрати свою кімнату, то вам доведеться неодноразово нагадувати їй про це, тому що зазвичай віна розсіяна. Звичайно, вона почне прибирати, але як тільки їй на очі попадеться яка-небудь книжка − сяде і почне запоєм читати її, і забуде про все на світі.

2. Концептуалісти:
Цей тип Індиго занурений у свої проекти значно більше, ніж усі останні. Це майбутні інженери, архітектори, дизайнери, астронавти, пілоти і військові. Вони не бувають неповороткими і зазвичай добре складені. Вони хочуть управляти, і найчастіше об'єктом управління стають їх власні матері, якщо це хлопчики. А якщо дівчатка, то під управлінням у них зазвичай виявляється батько. Якщо вони втрачають свого батька, це створює величезну проблему в їх житті.
Цей тип Індиго має схильність до згубних звичок, особливо до наркотиків у підлітковому віці. Батьки повинні спостерігати за їх поведінкою вельми пильно, і, коли вони починають ховати речі або говорити що-небудь ніби "Не заходь в мою кімнату", не завадило б з'ясувати, що вони приховують.

3. Художники:
Ці діти набагато чутливіші, ніж представники інших категорій Індиго. Зазвичай вони легкої статури, хоч і не завжди. Вони занурені в різного роду мистецтва. Вони схильні до творчості, це майбутні вчителі і художники. До якої б сфери людської діяльності вони не звернулися, вони завжди зберігають творчий підхід. Якщо вони йдуть в медицину, то з них виходять непогані хірурги або наукові співробітники.
Коли вони приходять у мистецтво, саме з них виходять видатні актори. У віці 4-10 років вони можуть перепробувати себе в півтора десятках видів творчої діяльності, недовго позаймавшись однією справою і потім закинувши її. Тому "Ніколи не купуйте інструмент - краще беріть його напрокат!" Індиго-художник може працювати одночасно з п'ятьма або шістьма різними інструментами, а досягнувши підліткового віку, він вибирає один з них і стає майстром у вибраній області.

4. Що живуть у всіх вимірах. Це четвертий тип Дітей Індиго. Коли їм виповнюється рік або два, ви вже не можете їм нічого сказати. Вони відповідають вам: "Я знаю. Я можу зробити це сам. Залиш мене". Це ті люди, які несуть у світ нові філософії й нові релігії. Вони можуть бути задираками і забіяками, тому що не вміють пристосовуватися, як інші три типи Індиго.

Перша допомога

Перша допомога при розтягненні і розриві зв’язок. Перша допомога у разі непритомності. Перша допомога при попаданні сторонніх тіл під шкіру або в око

1. При розривах зв’язок застосовують тугу пов’язку й охолодження пошкодженого місця.

2. Забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути одяг, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий не дихає, починати робити штучне дихання.

3. При попаданні стороннього тіла під шкіру (або ніготь) усувати його можна лише в тому випадку, якщо є певність, що це можна зробити легко і повністю. При найменшому утруднені слід звернутися до лікаря. Після усуненні стороннього тіла необхідно змастити місце поранення настойкою йоду і накласти пов’язку.

4. Сторонні тіла, що влучили в око, краще всього усувати промиванням струмом води з склянки, з ватки або марлі, за допомогою питного фонтанчика, спрямовуючи струм від зовнішнього кутом ока (від скроні) до внутрішнього ( до носу).Терти око не слід.

Перша допомога при термічних опіках 

На обпечену поверхню шкіри накласти стерильну пов’язку. За наявності опікового шоку потерпілому слід створити спокій, зігріти його. Бажано дати багато пити у вигляді содово - сольового розчину (1 чайна ложка солі на ½ ч. ложки соди розчини у 1 л води).

 

Перша допомога у разі вивихів

Надаючи першу допомогу, не слід робити спробу вправити вивих (це може зробити лише фахівець). Треба накласти пов’язку, яка забезпечувала б нерухомість пошкодженого суглоба, і направити потерпілого до лікарні.

Перша допомога при переломах

Необхідно покласти шину, а у разі її відсутності використовувати дошки, фанеру, палиці та інше, щоб забезпечити нерухомість уламків кісток у місці перелому, при відкритому переломі з кровотечею спочатку належить зупинити кровотечу, перев’язати рану і тільки потім приступити до накладання шини. Після цього треба організувати доставку потерпілого до лікарні.

Перша допомога при кровотечах

Найбільш надійний спосіб тимчасової зупинки кровотечі – накладання джгута. У разі відсутності спеціального джгута можна використовувати підручні матеріали: ремінь, мотузку, рушник та інше. Джгут накладають вище місця кровотечі, зробивши 2-3 оберти навколо кінцівки. Джгут накладають на термін не більше 2 годин влітку і не більше як 1 година взимку. Під джгут треба підкласти записку, де вказати час накладання джгута. На руку покласти стерильну пов’язку. При підозрі на внутрішню кровотечу на ділянку ймовірної кровотечі потрібно покласти льоду та якомога швидше транспортувати потерпілого до лікарні.

 

Перша допомога при обморожуванні

Пошкодження тканин в результаті впливу низької температури називається обморожуванням. Обморожування може настати навіть при температурі 3-7 град. С. Більше наражаються на обморожування пальці, кисть, стопи, вуха, ніс.

Перша допомога полягає в негайному зігріванні потерпілого, особливо обмороженої частини тіла, для чого потерпілого треба якомога швидше перевести в тепле приміщення. Передусім необхідно зігріти обморожену частину тіла, відновити в ній кровообіг. Найбільш ефективно і безпечно це досягається, якщо обморожену кінцівку помістити в теплу ванну з температурою 20 град. С. За 20 – 30 хв. Температуру води поступово збільшують з 20 до 40 град. С. , при цьому кінцівку ретельно відмивають милом від забруднень.

Після ванни (зігрівання) пошкоджені частини треба висушити (протерти), закрити стерильною пов’язкою і тепло укрити. Забороняється змащувати їх жиром і мазями, бо це значно ускладнює наступну первинну обробку. Обморожені частини тіла забороняється розтирати снігом, бо при цьому посилюється охолодження, а льодинки поранять шкіру, що сприяє інфікуванню (зараженню) зони обморожування; забороняється розтирати обморожені місця також рукавичкою, носовою хусткою тощо. Можна здійснювати масаж чистими руками, починаючи від периферії до тулубу.

При обморожуванні обмежених частин тіла (ніс, вуха) їх можна зігрівати за допомогою тепла рук того, хто надає першу допомогу. Велике значення при наданні першої допомоги мають заходи щодо загального зігрівання потерпілого. Йому треба дати гарячу каву, чай, молоко.

При враженні електричним струмом

Організм відчуває шкідливий вплив електричної енергії, або піддавшись дії розрядів атмосферної електрики (удар блискавки), або при випадковому зіткненні з електричним струмом.

Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від ряду умов, серед яких головну роль грають властивості електричного струму і функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійний або змінний), напругою і частотою його, напрямом, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж змінний, але змінний небезпечніший за постійний при відносно невеликій його напрузі і низькій частоті, оскільки опір тканин змінному струму слабкіший, ніж постійному. Збільшення частоти періодів зменшує шкідливу дію струму. Високочастотні струми не небезпечні і застосовуються з лікувальною метою.

Сила струму виражається відношенням напруги струму до того опору, який мають при цьому тканини. При одній і тій же напрузі вона тим більше, чим менше опір тканин. Шкідливий вплив струму буде значно більшим при дії на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. У опорі електричному струму істотну роль грає величина поверхні тканини, дотичної з електродами.

Істотне значення має те, через які органи проходить струм, що можна встановити, сполучаючи в думках місця входу і виходу струму. Особливо небезпечно проходження струму через серце, головний мозок, оскільки це може викликати зупинку серця і дихання. Взагалі при будь-якій електротравмі є враження серця. У важких випадках розвивається картина, що нагадує кардиошок: частий м’який пульс, пострадалий блідий, наляканий, задишка, нерідко спостерігаються судоми, зупинка дихання.

Ступінь порушень, що викликаються електричним струмом, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним якщо діє менше 0,1секунды. Чутливість до електричного струму різна у різних видів тварин і даже індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи грає в цьому відношенні значну роль: чим більш збудлива нервова система, тим різкіше її реакція при пропусканні струму. Електричний струм великої сили діє і безпосередньо на тканину. У місцях входу і виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У легших випадках є так звані мітки струму - округлі плями від 1 до 6 см в діаметрі, темні всередині і синюваті по периферії. На відміну від термічних опіків волосся не обпалене.

Загальна дія електричного струму на організм (залежно від сили) виявляється головним болем, нудотою, нерідко почастішанням серцевого ритму і дихання, підвищенням тиску і подальшим деяким його падінням, паралічем м’язів, набряком і водянкою.

Дія сильного струму (100мА і вище) унаслідок збудження нервової системи спочатку викликає підвищення тиску і задишку. Потім наступає гальмування ЦНС, яке супроводжується значним пониженням тиску, ослабленням і навіть тимчасовою зупинкою дихання, затьмаренням свідомості, іноді її втратою. Такий стан може виявитися у вигляді “уявної смерті”. При наданні своєчасної допомоги нерідко вдається відновити життєві функції. При електрошоку можуть наступити судоми, параліч дихання і повна зупинка роботи серця.
 

Невідкладна допомога

Перш за все потерпілого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Вимикають джерело електроживлення, а якщо це неможливо, то скидають обірваний дріт дерев’яною сухою палицею.

Якщо людина, що надає допомогу одягнена в гумові чоботи і рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу.

При зупинці дихання проводять штучне дихання, вводять серцеві і серцево-судинні засоби ( 0.1% розчин адреналіну - 1 мл, кординамін - 2 мл, 10% розчин кофеїну - 1 мл підшкірно), засоби, стимулюючі дихання ( 1% розчин лобеліну - 1 мл внутрішньовенно поволі або внутрішньомишечно).

Накладають стерильну пов’язку на електротравму.

Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця - непрямий масаж серця, внутрішньосерцеве введення розчину адреналіну і 10 мл 10% розчину хлориду кальцію.

Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове або хірургічне відділення.

Поради Девіда Льюїса батькам щодо розвитку обдарованої дитини

 

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

 

http://www.kristti.com.ua/

Сім’я як система

Скільки систем у Всесвіті, окрім Сонячної? Ніхто не відповість на це запитання точно. Системи з'являються та зникають, взаємодіють між собою, існують самостійно одна від одної й одночасно залежать від процесів, що протікають в інших космічних системах. Скільки сімей на цій Землі? Напевно, й цього ми не зможемо сказати точно. Вони так само, як і космічні системи, з'являються та зникають, взаємодіють між собою, існують самостійно одна від одної й одночасно залежать від процесів, що протікають в інших сімейних системах.

Якщо хочеш навести лад у світі -
наведи спочатку лад у власній сім'ї.
Якщо хочеш навести лад у власній сім'ї -
наведи спочатку лад у собі.

Людина - найскладніша система, аналогічна влаштуванню Всесвіту. Кількість нервових зв'язків у мозку людини перевищує кількість атомів у Всесвіті.

І це не єдине доведення того, що людина є голографічною копією Всесвіту, що в організмі та психіці людини протікають усі процеси (фізичні, хімічні, біологічні, інтуїтивні тощо на рівні надсвідомості), притаманні процесам Всесвіту. Кожна мікросистема існує в макросистемі, яка у свою чергу підпорядковується або хаосу, або порядку.

Хаос - система, в якій ми не можемо знайти порядок.

Порядок - формування системи з елементами, що пов'язані між собою. Це система, що виділяється з хаосу. Вона є неділимим цілим. Ціле завжди більше суми його частин: 2 + 2 = 5, і цьому існує навіть математичне доведення.

Суть будь-якої системи - у цілях.

Ознаки системи (у тому числі й сімейної):

  • Виділення порядку з хаосу.
  • Виникнення зв'язків із «перекриттям».
  • Наявність межі системи.

Типи систем: відкриті та закриті.

Відкрита система (жива) - має «оболонку» та «проходи» або канали в цій оболонці для пропуску того, що необхідно, та для блокування ворожого; задача системи - відкинути лише непотрібне. Інтуїція діє на психологічному рівні як система, що розпізнає інформацію за ознакою «хороше-погане» і сигналізує нам різними «маяками»: відчуттями в тілі, раптовою зміною ритму дихання тощо. АТФ у цей же момент на фізіологічному рівні енергетично «відправляє» у клітину необхідні їй речовини.

Сім'я відокремлена, індивідуальна, улаштована так, як і людина: мозок (інтелектуальний центр) єдиний або колективний. Найуразливіший орган сім'ї - дитина. І в разі виникнення проблем лікувати треба не конкретний орган, а всю систему. Тому грамотний і досвідчений психолог працює насамперед з усією сім'єю. У сім'ї існують, свідомі установки. Є також надсвідомість і підсвідомість. І часто у кризових ситуаціях виявляються такі внутрішньосімейні зв'язки, які не були помітні при зовнішніх відносинах.

Наше суспільство є абсолютно голографічним по відношенню до тих сімейних систем, що формуються в сьогоденні. І якщо навчитись добре розпізнавати типи сімейних систем, в яких ростуть і виховуються діти, можна визначити, яким буде суспільство через 20-25 років.

Аналізуючи відносини всередині сімейних систем, можна класифікувати патогенні сім'ї за двома ознаками - наявністю любові й авторитетності батьків.

1. а) Любов до дитини є, але батьки - авторитарні, сильні.

У таких сім'ях батьки хочуть бачити своїх дітей з таким майбутнім, яке вибрали самі батьки. Тоді батьки «женуть» власних дітей у це майбутнє силою. Загальні ознаки сім'ї такого типу - надмірна вимогливість до дитини, покарання, діти часто хворіють. За результатами тестування в дітей із сімей такого типу - відчуження у стосунках із власними батьками.

б) Любов до дитини є, але батьки - слабкі.

Батьки ніби «розчиняються» у власній дитині, у своїй любові до неї. Потакання всім капризам дитини; таку дитину формують нездатною та непристосованою до життя в оточуючому світі. Виникнення образ. За результатами спостережень за дітьми із сімей даного типу можемо говорити про стереотип сприйняття ними власних батьків та оточуючого світу: «Мати мені підкоряється, а отже, головний тут - я. Значить, вона не може мене захистити. А отже, я один на один зі світом».

2. а) Любові до дитини мало (неприйняття дитини такою, якою вона є), але батьки - сильні.

Дитину багато й сильно карають за найменші провини. Покарання в такій сім'ї не мають терміну давності: карають за минулі провини, за скоєні тепер і заради «профілактики» на майбутнє. Як правило, так чинять батьки ригідні або батьки, що перенесли в дитинстві підступність близьких (рос. - предательство).

б) Любові до дитини мало (неприйняття дитини такою, якою вона є), але батьки - слабкі.

Як правило, така ситуація спостерігається в асоціальних сім'ях, де діти ростуть «наче бур'ян». Тут майже нема шансів щось виправити, оскільки у психіці такої дитини порушена структура прийняття соціальних норм. Її до цього просто ніхто не привчав. А здебільшого ще й демонстрували відторгнення цих самих норм самі ж батьки.

3. Маятник - найстрашніший варіант виховання.

а) Перший варіант «маятникового» виховання: один з батьків - істерик (частіше мати) або алкозалежний (частіше батько) чи обидва батьки мають подібні порушення. Одні й ті самі дії дитини викликають у батьків різні реакції: від заохочення до гнівних реакцій. Дитина не знає, як їй поводитись. Формуються такі якості, як підлабузництво, постійні спроби пристосування, брехливість із метою пристосування до ситуації, підступність, інтроверсія, також закріплюється девіантна поведінка.

б) Другий варіант «маятникового» виховання: один із батьків вимагає одного, а у другого з батьків - інші, часто протилежні вимоги. Наслідки для психіки дитини подібні до зазначених вище.

в) Третій варіант «маятникового» виховання: прасім'я бабусі та дідуся ставлять батьківську сім'ю дитини в матеріальну залежність. Тоді дитина не знає, «якому Богові служити», не може знайти способу пристосування. Унаслідок цього дитина часто «стикає лобами дорослих», щоб на цей час саму дитину вони залишили у спокої та припинили з'ясовувати, кому дитина насправді належить і в кого на її виховання більше прав: у біологічних батьків чи в бабусі й дідуся, які забезпечують або дуже підтримують матеріально.

У такій ситуації часто зниження психологічного захисту батьків у дитини викликає зниження імунітету. Механізм, що пояснює цей процес, досить наочний. Ми його ілюструємо таким чином: на поверхні моноцитів (імунних клітин) є механізм, який приймає ендорфін (гормон задоволення, радості). Якщо в дитини мало емоції радості, моноцити працюють дефектно - зниження імунітету - часті соматичні захворювання різного порядку.

У рамках розмови про сім'ю як систему, голографічно схожу на структуру Всесвіту, хотілось би зазначити, що поведінка наймолодших і найслабших членів родини залежить від умов, до яких вони мають пристосуватись. І якщо ці умови не ворожі, тоді дитина, а саме про неї йдеться, адаптацію та пристосування до цього світу проходить успішно. Якщо ж дитина не має можливості реалізувати свої найкращі якості та пориви з дитинства, ми не маємо права вимагати від неї цих якостей у дорослому житті, бо її цього НЕ НАВЧИЛИ В ЇЇ СІМЕЙНІЙ СИСТЕМІ. Проілюструємо цю думку: у дитині з народження закладено як інстинкт виживання індивіда (основи егоїзму), так і альтруїстичний інстинкт (основи альтруїзму).

Егоїзм дитини - проявлення інстинкту самозбереження (якщо я не отримаю кращий шматок, не проб'юсь поближче до матері, до вчителя, до будь-якого авторитетного дорослого - то не отримаю можливості вижити). Так працює природний інстинкт виживання індивіда.

Альтруїзм дитини - пов'язаний з інстинктом виживання роду. Іноді в деяких людей цей інстинкт спить. І дуже часто в батьківській сім'ї самі батьки непомітно цей інстинкт у дитині руйнують: у якусь мить в дитині прокидається відгук на потреби інших людей, дитина хоче допомогти (мамі - прати речі, разом когось провідати в лікарні, ...). Пригадайте, що ми кажемо дитині в таких випадках? Дорослі часто закривають дитині можливість реалізації альтруїстичного інстинкту, відмовляючи їй у сприянні та взаємодії. І тоді перекриваються дії відгуку на потреби інших людей. І коли така дитина виходить за межі сімейної системи та потрапляє в інші системи (робочий колектив, навчальний, просто люди у транспорті або на вулиці, натовп тощо), вона не готова прийти на допомогу ані конкретній людині, ані суспільству.

Оскільки така форма поведінки в сьогоденні набула масового характеру, значить, і шансів отримати допомогу в даної людини також досить мало. Система Всесвіту відповідатиме тим самим. Виходить замкнене коло. І розірвати його під силу лише тим, хто його створив. А це ми з вами. Тільки нам під силу його розірвати. І це досить нескладно. Для цього достатньо допомагати один одному і при цьому не чекати обов'язкової допомоги у відповідь за системою «я - тобі, ти - мені». Вам обов'язково допоможуть і підтримають, часто ті, від кого ви цього й не очікували. Ця філософія стосунків завжди спрацьовує. Кожний обов'язково отримає у відповідь те, що колись «посіяв» навколо себе: від жінки чи від чоловіка, від власних дітей, від співробітників, від просто чужої людини.

Як же дати зрозуміти та відчути дитині любов її сім'ї? Можна навчитися спілкуватися з дитиною та один з одним на п'ятьох мовах любові. Є п'ять основних способів, завдяки яким дорослі й діти сприймають інформацію про те, що їх люблять і виявляють до них свою любов. Це такі мови любові:

1. Доторкання - тілесний контакт. Хлопчики й дівчатка однаково потребують пестощів, фізичного контакту з батьками. «Профілактична доза» для нормальної роботи імунної системи дитини - не менше восьми обіймів на день.

2. Щирі, добрі слова, подяка. Мова пестливих слів, подяк. Добрі слова сповіщають про вашу любов більше, ніж просто слова «я тебе люблю». Хваліть свою дитину не менше трьох разів на день.

3. Допомога. Допомагати - не означає робити щось за дитину. Допомагаючи, думайте про те, яку користь це принесе дитині.

4. Час, проведений разом. Важлива не кількість проведеного з дитиною часу, а якість. Ви можете провести з дитиною 30-60 хв, але вона відчує, що то були тільки її хвилини і ваш час належав тільки їй. На цей час вимкніть мобільний телефон.

5. Подарунки. Слово «подарунок» перекладається з грецької, як «незаслужена милість», і це твердження передає суть подарунка. Якщо його треба заслужити, то це вже не подарунок, а платня за послуги. Не використовуйте подарунки з метою маніпуляції дитиною. Діти дуже чітко відчувають такі речі і можуть не простити дорослим подібних ігор.

Отже, поважайте чоловік - жінку, а жінка - чоловіка, любіть своїх дітей, плекайте їх і пам'ятайте: свою любов дітям слід показувати, щоб вони її відчували душею. І тоді в сім'ї настане мир, і діти будуть здорові.

Автор: А. Брюханова

http://osvita.ua/

 

Середня загальноосвітня школа №235 імені В.Чорновола

Святошинського району м. Києва

Н А К А З

01.06.2018р.                                                                         № 116                                                             

 

Про створення конкурсної комісії

щодо зарахування учнів школи

 

       Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку, зарахування, відрахування та переведення учнів до державних комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти» №367 від 16.04.2018р.та рішення педагогічної ради №10  від 01.06.2018р.,

 

НАКАЗУЮ:

 

      1.Затвердити склад конкурсної комісії у складі:

Голова комісії : Мотузинська І.Л. – заступник директора з НВР.

Члени комісії : Пекло В.П. – заступник директора з НВР;

                           Штефан А.І. – заступник директора з виховної роботи.

 2. Конкурсній комісії:

     2.1.Перевірити наявність повного пакету документів, поданих батьками до 1-го класу на вільні місяця, подати список претендентів на затвердження до 07.06.2018р.

      2.2. Провести жеребкування на вільні місця 07 червня 2018року об 16.00    в кабінеті 102. 

3.Затвердити  Правила жеребкування на вільні місця середньої загальноосвітньої школи №235 ім. В.Чорновола  (Додаток №1).

      4. Мотузинській І.Л., заступнику директора з НВР:

      4.1.Оприлюднити  з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» на інформаційному стенді та на офіційному сайті школи:

  - Оголошення про дату , час, місце і спосіб жеребкування.

  - Інформацію про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують   на вільні місця та результати жеребкування.

4.2. Підготувати проект наказу про зарахування на вільні місця.

5.Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Директор школи                               В.В.Гордійчук

 

Ознайомлені:

Мотузинська І.Л.                  Пекло В.П.                           Штефан А.І.

Додаток до наказу №

від___ червня 2018р.

 

Правила проведення жеребкування на вільні місця

 

     1.Жеребкування проводиться у період з 05 по 10 червня за рішенням  педагогічної ради.

2.Жеребкування є заходом публічного характеру. Що проводиться за добровільної присутності батьків дітей , які претендують на вільні місця , або уповноваженої ними особи (далі – учасники жеребкування) на засадах випадкової вибірки, прозорості та відкритості.

     Під час жеребкування мають право бути присутніми представники засобів масової інформації та громадських обєднань, зареєстрованих в установленому порядку.

      3.Жеребкуванн проводиться за допомогою скриньки, яка виготовлена з прозорого матеріалу (далі – пристрій), з використанням однакових за розміром, кольором, вагою, формою аркушів паперу  (далі – жеребки). 

       Жеребки виготовляються чи запаковуються у спосіб, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом до моменту діставання їх з пристрою.

      Тип пристрою та жеребків визначається комісією до її засідання, на якому  відбудеться жеребкування.

      4. Загальна кількість жеребків має дорівнювати кількості дітей, які претендують на вільні місця.  

Кількість жеребків, які дають право бути зарахованим на вільне місце , має відповідати кількості таких вільних місць. Інформація про те, які з жеребків дають право бути зарахованим на вільне місце, має бути доведена до відома всіх присутніх учасників жеребкування з обов’язковим відображенням у відповідному протоколі засідання конкурсної комісії.

       5.Жеребки до їх поміщення у пристрій демонструються присутнім учасникам жеребкування, які мають право оглянути як жеребки, так і пристрій.

       6.Після перемішування жеребків у пристрої кожен учасник жеребкування дістає жеребок з пристрою у порядку розміщення дітей у списку, сформованому  в алфавітному порядку, розпаковує його, демонструє та оголошує усім учасникам жеребкування та членам комісії його зміст. У разі відсутності під час жеребкування одного з батьків дитини або уповноваженої особи ними жеребок замість них дістає з пристрою визначений конкурсною комісією член цієї комісії.

       Інформація про результат кожного учасника жеребкування відразу фіксується в протоколі засідання конкурсної комісії.

      7.Після діставання останнього жеребка головою або одним із членів конкурсної комісії оголошуються  результати жеребкування,  що фіксуються в протоколі, який підписується усіма членами конкурсної комісії та є підставою для відповідного наказу до зарахування дітей на вільні місця.

      8. Учасник жеребкування може звернутися зі скаргою до органу, у сфері управління якого перебуває школа, упродовж двох робочих днів після оголошення результатів жеребкування.

 

 

НОВИНИ/NEWS

«Тепло дитячих сердець»  Благодійний ярмарок у МНВК 19.03.2015

Обережно! Діти на дорозі!

Підведено підсумки місячника.

Екскурсія до будівельного ліцею

10.04.2014

Чемпіонат школи з шахів
Чемпіонат школи - СТ_2.doc
Microsoft Word документ 1.1 MB
Ускладнення епідеміологічного стану в Києві
Епід. стан 04.14.doc..doc
Microsoft Word документ 25.0 KB

Шановні батьки,

просимо Вас провести з дітьми розмову

про небезпечні наслідки використання

піротехнічних засобів без Вашого нагляду.

Вітаємо Науменка Владислава, учня 7-А класу

який 27.02.2014р.виборов ІІ місце у районному

конкурсі екскурсоводів!

Підсумки тижня англійської мови

 

http://svyat.kievcity.gov.ua/news/4340.html

Тиждень англійської мови

стартував 17.02.2014р.

Лунтик і жива вода.Відкритий урок у 5-А.

Проводить Голобородько Катерина Василівна.

14.02.2014р.

Вітаємо Скляренко Тетяну та Чередниченка Дмитра

які вибороли ІІ командне місце у районних
 стрілецьких змаганнях на кубок В.Зайцева

та Л.Павлюченко

Вітаємо Коваленкко Олександру, ученицю 11-А класу

зі здобуттям І місця в районному конкурсі

читців поезії Т.Шевченка

10 грудня - Всесвітній день

прав людини

02.12.2013р.

розпочато  заходи

з профілактики грипу

Вітаємо команду КВК

з ІІІ місцем в районному конкурсі

"Сміх та й годі".

22.11.2013 р. учні школи вшанували  жертв голодомору 1932-1933 р., поклавши квіти до пам'ятного хреста на місці поховань та запалили лампадки скорботи.

Вітаємо Іванову Ангеліну, ученицю 10-А класу, яка виборола ІІІ місце в районному етапі олімпіади з педагогіки та психології. Підготував шкільний психолог Постоловський Валерій Вікторович.

 

24 турнір дзю-до

присвячений Володимиру Драченку

Конференція 5-класників "Підприємства харчової

промисловості м.Києва"

Олімпійський урок 09.09.2013 року проводить багаторазовий чемпіон світу з фехтування на рапірах Юрій Іванович ЧИЖ

Конференція батьків майбутшіх

першокласників відбудеться

27 серпня 2013 року о 18.00

День цивільного захисту 12 квітня 2013р.